Неможливо уявити життя сучасних міст без такого обов'язкового атрибуту цивілізації як автомобіль. Цей незамінний помічник настільки міцно увійшов у наш побут, що якби він зник, - зупинилося б життя: залишиться в полі незібраний урожай, не нададуть швидкої медичної допомоги хворому, не злетять літаки, не надійдуть вчасно термінові вантажі і не заповняться робочі місця на підприємствах, та й просто не з'явиться свіжий ранковий хліб у магазині.

А в той же час як засіб пересування автомобіль порівняно молодий: йому трохи більше ста років. Народжений у кінці дев'ятнадцятого століття, автомобіль не мав безхмарного дитинства: його впровадження в господарський комплекс західних країн, де його було винайдено, викликало опір громадськості, яка вважала, що автомобіль порушує суспільний порядок у місті. Поява автомобіля на міських вулицях викликала шок у громадян настільки, що влада змушена була заборонити його використання.

У дореволюційний час автомобіль з'явився вперше на території сучасної України на початку 90-х рр. у м. Одесі. Пізніше він почав їздити і на вулицях м. Санкт-Петербурга. Але і в Росії суспільне невігластво брало перевагу над розумом. Доходило до того, що автомобіль оголошували витвором сатани, а творців піддавали суспільній анафемі як слуг диявола.

На той час обслуговування єдиного енергетичного підприємства м. Києва і області - ГЕС-1 здійснювалося гужовим транспортом. Із зростанням енергетичних підприємств, початком будівництва ТЕЦ-2 і ТЕЦ-3, створенням управління "Київенерго" на початку 30-х рр. створюється гараж "Київенерго", куди входив гужовий транспорт і кілька вантажних та легкових автомобілів.

1937 року у зв'язку із зростанням обсягу робіт діючих енергопідприємств основний автотранспорт системи концентрується у створеному при Київських міських електромережах гаражі. Гараж міськмереж до Великої Вітчизняної війни налічував до 40 одиниць автомобільної техніки марок ЗИС-5, ГАЗ-АА, ГАЗ-А. Крім того, невеликі гаражі автомобілів і гужового транспорту були на ТЕЦ-2, ТЕЦ-3 та інших підприємствах.

Після війни знову створюється гараж "Київенерго", а з 1948 р. - гараж Київських міських електромереж.

Транспортне обслуговування підприємств системи здійснювалося власним автомобільним і гужовим транспортом. Крім того, гараж Київських міських електромереж виділяв підприємствам, згідно з їхніми заявками, свій автотранспорт.

Така система транспортного обслуговування створювала суттєві незручності, і витрати на утримання транспорту в різних місцях були великі.

З метою ефективного використання автотранспорту енергосистеми і зниження витрат на його утримання наказами Міненерго СРСР від 11 липня 1953 р. № 217-а і Районного управління "Київенерго" від 31 серпня 1953 р. № 212 з 1 жовтня 1953 р. було організовано Транспортну контору "Київенерго".

1 жовтня 1953 р. і стало днем створення нашого підприємства.

Транспортна контора "Київенерго" налічувала 106 чол. штатного складу і 61 автомобіль, у тому числі: 38 вантажних та 23 спеціальних і легкових.

Автомобільний парк в основному складався з довоєнних і перших післявоєнних марок машин: ЗИС-5, ЗИС-150, ГАЗ-151, ГАЗ-93, ГАЗ-АА, ЗИМ-12, "Москвич", ГАЗ-67 та ін. Крім того, були іноземні марки: "Форд" і "Студебеккер" (три машини).

Контора розташовувалась на Подолі, на вул. Андріївській, 22, на території колишнього гаража Київських міських електромереж з площею менше одного гектара. З виробничих приміщень була невелика майстерня і кузня.

З першого дня існування контори її колектив приступив до освоєння відведеної території. За короткий час конюшню було переобладнано під склади, побудовано оглядові ями, бокси для машин, приміщення для керівного апарату. Обслуговування підприємств системи при цьому ні на один день не припинялось.

Уже 1953 року обсяг перевезень автотранспортом становив 19 980 т вантажів, необхідних для нормального функціонування енергосистеми.

1955 року начальником Транспортної контори було призначено Костржицького Івана Онуфрійовича, а з жовтня 1959 р. до виконання обов'язків начальника контори приступив Кіпніс Аркадій Наумович, який до 1994 р. беззмінно очолював підприємство, що виросло при ньому до потужного мобільного виробництва, яке забезпечує безперебійну роботу підприємств АК "Київенерго".

З 1955 р. парк контори став поповнюватися новими машинами і механізмами. Їх кількість до 1962 р. вже перевищувала 100 одиниць різних марок.

У зв'язку з цим з 18 серпня 1962 р. Транспортну контору було перейменовано на Спеціалізовану транспортну контору "Київенерго".

Розвивалося народне господарство, зростала кількість підприємств енергосистеми, збільшувався обсяг завдань перед автомобілістами. У 1966 р. транспортну контору було перетворено на Підприємство автомобільного транспорту, яке займалось перевезенням матеріалів, обладнання та інших вантажів за замовленнями електростанцій, електричних і теплових мереж, виробничо-ремонтних підприємств та інших господарств системи.

Із розвитком підприємства зростали і завдання, які стояли перед ним.

Підприємство стало здійснювати велику кількість дальніх міжміських перевезень, доставляючи вантажі для електростанцій, які будувалися, ліній електропередачі і підстанцій. При цьому інженерно-технічному складу спільно з передовими водіями нерідко доводилося успішно вирішувати ряд складних технологічних питань щодо перевезень крупногабаритних вантажів вагою 50-60 т і більше. Особовий склад підприємства безпосередньо брав участь у будівництві ТЕЦ-4, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Трипільської ГРЕС, Чернігівської ТЕЦ, Черкаської ТЕЦ, у зведенні та ремонті високовольтних ліній електропередач, у спорудженні нових підстанцій та інших об'єктів, у ліквідації наслідків стихійного лиха в Одеській, Івано-Франківській та Миколаївській областях.

Особливим рядком в історії автомобільного господарства країни стоїть участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З перших годин аварії 26 квітня 1986 р. і до кінця 1987 р. у зоні аварії постійно трудилися працівники автогосподарств енергосистеми всієї країни. Вони виконували найрізноманітніші завдання - від перевезення вантажів до підтримання систем життєзабезпечення, і, звичайно, перевезення людей, у тому числі працівників союзного і республіканського міністерств.

Автомобілісти не здійснювали вчинків, за які присвоювалися звання героїв, але їхню самовіддануну працю можна сміливо назвати героїчною. Більше 1000 працівників автотранспорту Міненерго працювали в зоні, у тому числі 557 працівників нашого підприємства. Це найбільше число учасників серед підприємств нашої галузі. З них 23 пропрацювали в зоні понад 1000 годин кожен.

Енергоавтотранс сьогодні налічує 986 одиниць рухомого складу, у тому числі 353 вантажівки, 214 спеціальних автомобілів, 177 легкових, 23 автобуси, 16 мікроавтобусів, 52 автокрани, 52 екскаватори, 5 бульдозерів та ін.

Для забезпечення безперебійної роботи філіалів АК "Київенерго" 86 автомобілів працюють цілодобово, 30 автомобілів - у дві зміни.

Енергоавтотранс - це колектив, що нараховує 1563 працівників. Основним виробничим завданням філіалу є забезпечення Компанії транспортними послугами.

Позначки: автотранспорт

Попередня:	Енергоналадка Київенерго
Наступна:	Енергозбут Київенерго